Або що робити клієнту, щоб психотерапія була більш ефективною.
Дуже важливо, щоб у психолога та клієнта був добрий емоційний контакт та розуміння. Дослідники вважають цю складову такою, що впливає на результат навіть більше, ніж досвід психолога, усвідомленість клієнта, методи та техніки.
Буває, що психолог не працює з вами якісно. Тому нормально, якщо ви, як клієнт, переходите від одного психолога до іншого. Але водночас тут є свої ризики. Пошук кращого контакту чи більш підходящого спеціаліста може стати способом уникнення власної роботи над собою.
Пропоную вашій увазі декілька сценаріїв, у яких може з’являтися намір перервати заняття з цим спеціалістом, та декілька способів перевірити, наскільки ця ідея корисна для вашої терапії зараз.
Пересушений ґрунт
Іноді результати терапії не видно одразу. Якби ви мільйон років не поливали кущ троянд, то тепер ні перше, ні друге, ні третє поливання не зволожують ґрунт як слід, не дають квітці напитися.
Маркер цього випадку: після сесій, чи тільки на них, вам стає трохи легше. А потім знову затоплює.
Що робити: дозволити собі висловлювати, що болить, у повній мірі, без докорів за зволікання. І пам’ятати, що трохи пізніше ви почнете працювати над тим, щоб проблему вирішити. Але спочатку треба, як у тій казці: молодця напоїти, нагодувати, у баньку зводити, а вже потім розмови вести. Інше порівняння: якщо ви невдало вдіяли та зробили собі боляче. Наприклад, забили палець, коли забивали цвях. Спочатку треба пережити біль, а потім навчатися робити інакше. Навпаки не спрацює.
Фокус на відчуттях, а не на реальній користі
Вам продовжує боліти, і ви впевнені, що процес терапії не приносить користі. Це якби була рана, і лікар її чистив, обробляв, перев’язував. А пацієнт відмічав, що біль ще залишається, а значить – ніякої користі від взаємодії з лікарем немає.
Маркер цього випадку: і почуття, і думки про те, що тяжко, як і раніше, без проблисків полегшення.
Що робити: зробити свідомим для себе те, що робить психотерапевт. Обговорити з ним ці свої відчуття. Прояснити для себе його стратегію та його тактику щодо вас і вашого випадку.
Це дозволить вам зрозуміти, у чому користь. Водночас можна обговорити можливість застосування, залишаючись у запропонованій метафорі, «обезболюючих».
Або це дозволить психотерапевту зрозуміти свою помилку – можливо, він дійсно лікує не там, де справжня рана.
Немає запиту
Є декілька ознак запиту. Як правило, запит приходить після етапу жалоби на свою проблему, біль. Тому мати можливість якісно пожалітися – це важливо на терапії. Але буває, що клієнт залишається на етапі жалоби і не переходить до запиту. Ось приклади таких скарг – дуже важливих для терапії, але все ж не запитів:
- Ми з партнером постійно сваримося. Не можу зрозуміти, як нам порозумітися, і це сильно виснажує мене емоційно.
- Я постійно відчуваю, що не достатньо хороший у своїй роботі і не заслуговую на успіх. Це мене блокує і не дає розвиватися.
- Мені важко спілкуватися з іншими людьми, особливо в нових компаніях. Я відчуваю себе ніяково і боюсь сказати щось неправильне.
- Я відчуваю себе втомленим і не можу змусити себе робити навіть ті речі, які раніше приносили мені задоволення.
- Я хочу змінити роботу, але боюся зробити цей крок, бо не впевнений, що зможу впоратися з новими викликами.
- Я відчуваю себе самотнім, навіть коли знаходжусь серед людей. Мені складно знайти справжній контакт із кимось.
- Я не можу позбутися думок про те, що сталося в минулому, і це впливає на моє теперішнє життя.
- Мені здається, що життя втратило свій сенс. Я не знаю, для чого взагалі роблю все це.
- Мене легко вивести з рівноваги. Часом я не контролюю свій гнів, що псує мої стосунки з близькими.
- Я часто сумніваюсь у своїх рішеннях і відкладаю важливі справи, бо боюся помилитися.
Слідкувати за тим, щоб запит був сформований – це відповідальність психолога. Але буває, що психологу не вдається це зробити з різних причин: він ненав’язливо пропонує своє бачення варіантів запиту, але потік жалоби змиває їх. Або він знає, що потік змиє і не пропонує. Він пропонує, і клієнт чує, але запити виявляються не ті, що цікавлять клієнта.
Маркер цього випадку: ви не застосовуєте досвід, що отримуєте під час терапії, у житті.
Що робити: навчитися самостійно відрізняти запит від іншого. Якщо ви, як клієнт, будете розуміти, чи є у вас запит, то ваш діалог з психологом буде більш продуктивний. Прямо запитайте психолога про те, як він бачить запит вашої сумісної роботи.
Ось ознаки запиту:
- В ньому є дія. «Я весь час нервую» – не запит. Запит: «Я хочу навчитися заспокоюватися». Запит – це те, що робите ви сумісно з психологом. У цьому випадку це було б: не психолог заспокоює клієнта, а клієнт вчиться у супроводі психолога заспокоювати себе.
- Дію в запиті будете робити ви. Не запит: «Я не можу заснути вночі, зробіть щось з цим». Запит: «Хочу зрозуміти, що мені заважає спати і змінити це».
- Запит стосується лише вас, не інших. «Хочу, щоб мене перестали діставати родичі» – не запит, бо стосується інших. «Хочу зрозуміти, що саме я можу зробити, щоб нам з родичами налагодити стосунки» – запит.
- В результаті вирішення запиту буде реалізована ваша потреба. Не запит: «Мене ніхто не розуміє. Я не можу ні до кого достукатися». Запит: «Я відчуваю розгубленість і відсторонення при спілкуванні. Хочу дізнатися, що може допомогти мені так розмовляти, щоб відчувати, що мене чують, що я все зробив для цього».
Збереження старих стратегій
Можливо, ви продовжуєте реалізовувати свою певну попередню стратегію. Наприклад, ви лише скаржитеся. Або робите та говорите щось, що викликає певні реакції співрозмовника: емоції до вас, думки про вас, слова. І потім розчаровуєтеся його реакцією або, навпаки, отримуєте короткочасне задоволення.
Ви провокуєте, щоб перевірити якість зв’язку з психологом. Ви чекаєте, що вам дадуть готові рішення з гарантією результату, яка не буде залежати від ваших дій чи бездіяльності. Ви робите все, щоб не розкривати себе по-справжньому. Наприклад, оцінюєте поведінку психолога як занадто формальну, бо вам здається, що він не слухає, або стверджуєте, що вам недостатньо підтримки, і це не дозволяє вам говорити відверто, бути відкритим, справжнім.
Ви очікуєте, що сеанси мають розважати вас, інтригувати, захоплювати відкриттями або новими вправами. І втрачаєте цікавість, фіксуючи ознаки одноманітності. Ви відмовляєтеся визнавати зміни чи йти далі, поки не побачите, що хтось (наприклад, психолог) підтримає вас і ваші зміни.
Психолог, як правило, помічає сталі стратегії клієнта. Проте не завжди може сказати про них прямо, очікуючи, поки клієнт буде готовий відкрити та зрозуміти сенс власних дій. Або психолог натякає чи каже прямо, але клієнт ігнорує цю інформацію, «забуває» сказане.
Маркер цього випадку: ваше стале незадоволення результатом.
Що робити: повідомте психологу про свої почуття та думки. Запропонуйте спільне дослідження. Хай ви і психолог станете командою для вирішення цієї «детективної задачі» — чи є стала стратегія, через яку ви не рухаєтеся далі.
Внутрішня задача
Ще один варіант — у вас є несвідома задача, яку ви реалізуєте (або свідома). Наприклад, вам «треба» довести психологу (батькам, другій половинці, босу – але в першу чергу, звичайно, собі), що змінити нічого не вийде. І те, що на сесіях «нічого не відбувається», буде доказом цього.
Ось приклади думок, за якими може стояти наполеглива реалізація внутрішньої задачі: «Я розумію, що потрібно змінюватися, але не можу знайти мотивацію, щоб діяти.» «Мені здається, що терапевт не дуже зацікавлений у тому, щоб допомогти мені.» «Психолог не сприймає мої проблеми як серйозні.» «Здається, що терапевт застосовує однакові методи до всіх, без урахування моїх конкретних потреб.» «Я не можу довіряти терапевту, і це заважає мені відкрито говорити про свої проблеми.» «Ми тільки говоримо про мої проблеми, але ніяких конкретних дій або змін не відбувається.» «Я не знаю, як використовувати те, про що ми говорили на сеансах, у своєму повсякденному житті.» «Я відчуваю, що терапевт не розуміє, що я намагаюся донести.» «Мій терапевт не розуміє моїх культурних або соціальних особливостей, і це заважає.» «Я не отримую чітких порад або рекомендацій, що саме потрібно змінити.» «Я не досяг жодних значних результатів, і це розчаровує.» «Деякі звички терапевта мене дратують і заважають мені зосередитися.»
Маркер цього випадку: відчуття, що ви застрягли в тому, що постійно знаходите нові причини для незадоволення процесом терапії, навіть коли терапевт намагається вам допомогти.
Що робити: критично оцініть свої думки і спитайте себе: чи не підганяю я факти під бажаний мною результат? Добре буде винести це питання на обговорення з терапевтом. І розширити обговорення до питання: чи дійсно ця внутрішня задача — це те, що я хочу насправді?
Іноді терапія може здаватися менш ефективною, якщо ви не зовсім готові до змін або якщо продовжуєте діяти за старими звичками. Це може бути пов'язано з різними причинами, такими як складнощі у виявленні справжніх проблем чи невпевненість у процесі змін. Щоб терапія принесла більше користі, корисно відверто обговорити ці питання з вашим психологом і спільно знайти шляхи для подолання можливих перешкод. І вже якщо це не допоможе - міняти психолога.