Новини без провини

Частенько буває – читає людина неприємні новини і відчуває провину. І відразу починає або картати себе, пояснюючи, що їй є за що, або втікати від цих переживань у різні корисні (а часто — не дуже корисні) дії.

Якщо виникає питання, що то за провина, чому вона виникає та що з нею робити – то є декілька пояснень. І поради, якщо вони потрібні.

1. Провина як спроба повернути порядок у світ

Глибоко всередині ми часто віримо, що світ справедливий, і з хорошими людьми ніколи не трапляється нічого поганого.

Коли ж трапляється щось жахливе, ця базова установка руйнується. І тоді починається пошук:

Хто винен? Якщо погане сталося, то хтось точно зробив щось не так. Треба знайти винного, покарати його – і все повернеться на свої місця.

А якщо винного немає чи він недосяжний? Тоді зручно почати звинувачувати себе. Відчувати провину в такій ситуації – це, свого роду, спосіб повернути собі відчуття контролю.

Уявіть: жити у світі, де немає жодних правил, де незрозуміло, на що опертися, щоб вижити, – це надзвичайно страшно. Набагато "безпечніше" відчувати провину, адже тоді здається, що є хоч якась логіка в тому, що відбувається. Мовляв, якщо я винен, то я щось зробив не так, і це можна виправити.

Провина вцілілого також відноситься сюди. Вона виникає, коли людина усвідомлює, що, на відміну від тих, про кого йдеться в новинах (жертви катастроф, війни, хвороби), вона залишається в безпеці або має кращі умови життя. І тоді людина відчуває, що вона не заслуговує на своє благополуччя, тоді як інші страждають. Це може бути провина за те, що «я живу добре, поки інші гинуть/голодують/страждають».

Механізм виникнення провини вцілілого тісно пов'язаний з потребою у справедливості та ідеєю про те, що страждання мають бути розподілені порівну. Якщо я визнаю, що маю теж страждати (або, що те саме — не маю спокійно сприймати як нормальне те, що не страждаю), то я відновлю справедливість у світі.

Отже, тут відчуття провини намагається виконати захисну функцію – повернути відчуття контролю та безпеки.

2. Провина як спосіб реалізації психічної енергії

Коли стаються погані новини або трапляються шокуючі події, наша психіка активує наші можливості діяльності, щоб ми могли шукати вихід.

Ми відчуваємо потребу щось робити:

Фізично: рятуватися, допомагати, діяти.

Когнітивно та вербально: втішати, планувати, розмірковувати, аналізувати.

Душевно або духовно: молитися, бажати, сподіватися.

І ми, дійсно, щось з цього робимо, коли щось трапилося. Таким чином використовуємо ту енергію, яку активувала наша психіка.

Але коли ми лише читаємо, то ніяк не реалізовуємо активовану енергію діяльності.

До цього пункту відноситься й поява провини у високочутливих та емпатичних людей. Сильна емпатія змушує людину настільки глибоко переживати чуже горе, що вона несвідомо "бере на себе" частину відповідальності за це горе, намагаючись таким чином зменшити страждання жертви. Замість чистого смутку чи жалю, психіка перетворює це на провину, оскільки чиста емпатія до болю іншої людини може бути надто нестерпною. Відчуття провини здається більш активним і дає ілюзію, що це можна "відробити". Людина відчуває фізичний або емоційний дискомфорт, ніби вона особисто причетна до події, хоча логічно розуміє свою непричетність.

Тут відчуття провини виконує функцію стабілізуючу – розсіює та локалізує енергію діяльності, яку ми не використали.

3. Провина – як прикриття сильних почуттів

Головні почуття, що часто ховаються під переживанням провини – страх та гнів. Гнів – частіше.

В нашій культурі гнів (злість, роздратування) часто вважається "поганим" почуттям, яке потрібно стримувати або приховувати. А коли ми стикаємося з жахливими новинами, це природно викликає сильний гнів на винних, на несправедливість, на ситуацію загалом.

Оскільки пряма реакція гніву може бути соціально неприйнятною або відчуватися небезпечною, психіка перенаправляє цю енергію на себе. Набагато "безпечніше" злитися на себе, відчуваючи провину ("я недостатньо роблю", "я недостатньо хороший", "це моя провина, що я зараз не там"), ніж відчути й виразити руйнівний гнів на зовнішні обставини чи людей. Або, визнавши свій гнів, направити його на дії для зміни свого становища.

Провина тут виконує функцію "самоцензури": вона дозволяє нам випустити пару від сильного почуття, але у соціально прийнятній формі – через самокритику. Це дає ілюзію, що проблему можна вирішити, просто змінивши себе, а не вступаючи в конфлікт із зовнішнім світом.

Що робити з цією провиною? Практичні поради

1. Якщо це провина за втрату контролю та порядку (Включно з провиною вцілілого)

Прийміть межі вашого впливу і дійте: Усвідомте і проговоріть собі: "Я не можу контролювати все, що відбувається у світі. Але я можу реально діяти тут і зараз". Це допомагає перемістити фокус із гіпотетичної провини на реальні можливості. Наприклад, це може бути турбота про своїх близьких та/або усвідомлена додаткова волонтерська діяльність.

Визнайте свою людяність: Усвідомте, що переживання про «відновлення справедливості» через власні страждання – це пастка вашої психіки, спричинена потребою у безпеці. Ваша відмова від нормального життя не впливає на реальне відновлення справедливості, а лише обслуговує тривогу. Більш доцільно зберегти ресурс та сили для реальної допомоги в майбутньому.

2. Якщо це провина через нереалізовану енергію (Включно з надмірною емпатією)

Свідома розрядка: Після читання неприємних новин зробіть фізичну чи розумову дію, яка допоможе "скинути" накопичену енергію. Це може бути прогулянка, коротке інтенсивне фізичне навантаження, прибирання, активна розумова діяльність або навчання, яке вимагає концентрації.

Окресліть час для новин: Чітко визначте час, коли ви читаєте новини (наприклад, 15 хвилин вдень. Краще не ввечері). Це дозволить психіці активувати енергію на обмежений час, а не тримати її у фоновому режимі цілий день.

Перетворіть емпатію на співчуття та горювання: Якщо ви відчуваєте сильне емоційне навантаження, визнайте, що ви горюєте. Дозвольте собі ці почуття. Знайдіть безпечний спосіб ділитися почуттями, що підіймаються, та визначте конкретні справи, які ви можете виконувати в цей період, реалізовуючи енергію діяльності.

3. Якщо це провина як прикриття сильних почуттів (Гніву або страху)

Назвіть справжнє почуття: Коли відчуваєте провину, зупиніться і спитайте себе: "Чи не має в мене зараз інших сильних почуттів – страху, гніву?". Свідоме визнання гніву послаблює потребу перетворювати його на самозвинувачення.

Знайдіть безпечний вихід для гніву: Спрямуйте цю енергію у фізичні вправи, біг, роботу з "агресивним" матеріалом (наприклад, рубання дров, місити тісто, рвати папір). Це дає вихід емоції без саморуйнування.

Перенаправте гнів на дію: Гнів – це сильна мотиваційна енергія. Спрямуйте її на боротьбу з причиною гніву (наприклад, активізм, волонтерство, інформаційна робота) або на облаштування та зміцнення вашого особистого середовища.