На заняття запрошуються
Психологи та психотерапевти
Соціальні працівники
Педагоги та вихователі
Волонтери
Люди, яким для роботи потрібні навички якісного, спілкування з розумінням та співпереживанням.
Бажаючі покращити власний стиль спілкування для стосунків з близькими
Зазвичай, працівники підтримуючих професій приходять на ці заняття, коли відчувають:
Тривога діалогу
Кожного разу, коли очікую зустріч віч на віч, я переживаю, що не буду знати як продовжувати, що говорити, що робити.
Страх тиші
Коли клієнт мовчить, я відчуваю дику незручність і починаю заповнювати паузу зайвими питаннями або порадами, аби тільки не мовчати.
Ерозія емпатії (вигорання)
Я працюю в такому пеклі, що з часом стала «дерев’яною» і цинічною, бо це єдиний спосіб захиститися від чужих страждань.
Несправжність
Відчуваю, що мої слова підтримки звучать як завчені фрази з підручника, і клієнт зчитує цю фальш.
Емоційне зараження
Я настільки сильно співчуваю клієнту/дитині/підопічному, що потім «приношу» цей біль додому і не можу спати.
Втрата професійної позиції
Я так глибоко пірнаю в почуття іншого, що втрачаю дистанцію і стаю «подружкою» або «рятівником», що шкодить результату.
Синдром порадника
Я логічно розумію проблему і хочу її негайно вирішити, замість того щоб дослухатися до того, що саме цій людині дійсно потрібно.
Інтуїція замість технології
Я дію лише інтуїтивно, і іноді це спрацьовує, а іноді – ні. Я не розумію, як саме я це роблю, і не можу повторити успіх свідомо.

Страх гострої реакції
Боюся, що якщо проявлю забагато емпатії, клієнт «розвалиться», наприклад, почне ридати, а я не буду знати, як його зібрати докупи.
Емпатична сліпота
Я відчуваю, що ми топчемося на місці з клієнтом, бо я не можу «намацати», що саме вона насправді відчуває за маскою агресії чи байдужості.
Знецінення себе
Мені здається, що я роблю замало, що я маю робити щось «героїчне», щоб бути корисним фахівцем.

Формат зустрічей
Онлайн. 2 рази на місяць по 2,5 години
Протягом тижня – завдання для відпрацювання теми, що засвоюємо
Жодних лекцій. Тільки 20 хвилин фокусної теорії, все інше – практика
Жива супервізія. Ви не слухаєте а створюєте діалог, відпрацьовуючи один конкретний навичок за раз.
Ми не будемо вчитися «жаліти» чи «вивчати» емпатію – ми будемо її тренувати як м'яз. Це перехід від інтуїтивного розуміння клієнта до усвідомленої технології діалогу, де кожне ваше слово має вагу та терапевтичну мету.
Ми будемо вчитися бачити структуру почуттів так само чітко, як хірург бачить анатомію. Щоб ваш діалог став інструментом зцілення, і не був причиною вашої втоми.
Володіння цим інструментом робить вас вільною і стійкою людиною у діалозі.
Ви будете розуміти співбесідника в рази краще.
Ваш співбесідник теж буде відчувати, що ви дійсно його розумієте та якісно підтримуєте.
Ви не будете травмувати себе сильними переживаннями іншого, водночас, залишаючись з ним у якісному контакті.


