Записав причини, з якими стикався на практиці. Вийшло 33 пункти.
Можливо, якісь з них будуть знайомі вам чи ви бачили їх у інших.
Стигматизація та страх осуду: Люди бояться бути осудженими з боку суспільства або оточення через звернення до психолога. Вони можуть вважати, що це ознака слабкості або серйозних проблем, які можуть негативно вплинути на їхню репутацію. Також людина може вважати обговорення своїх почуттів та проблем із сторонньою особою незручним або навіть непристойним.
Відсутність підтримки з боку близьких: Якщо родичі або друзі не підтримують ідею звернення до психолога, це може вплинути на рішення людини шукати допомогу.
Культурні або релігійні переконання: У деяких культурах чи релігійних громадах звернення до психолога може бути сприйняте як щось непотрібне або неприйнятне, що може стримувати людину.
Соціальні ролі та очікування: Тиск соціальних ролей (наприклад, бути сильною людиною, лідером, «завжди на висоті») може заважати зверненню по допомогу, оскільки це суперечить очікуванням від людини.
Незнання про процес терапії: Багато людей не розуміють, як проходить психологічна терапія, що може викликати страх і невпевненість перед невідомим.
Страхи чи забобони у зв’язку з незнанням принципів та процесу терапії. Наприклад, страх втратити контроль над власними думками. Деякі люди бояться, що терапевт «підкаже» їм нові способи мислення, через що вони втратять контроль над власним життям і рішеннями.
Страх погіршення стану: Люди можуть боятися, що обговорення своїх проблем під час терапії зробить їх ще більш відчутними, а їхній стан може погіршитися.
Заперечення проблеми: Люди часто заперечують наявність психологічних проблем або мінімізують їхній вплив на життя, що знижує мотивацію звернутися по допомогу.
Висока вартість послуг (інші пріоритети): Фінансові питання також можуть стати бар'єром. Багато хто вважає, що не може дозволити собі регулярні консультації психолога.
Брак часу (інші пріоритети): Через напружений графік люди відкладають пошук психологічної допомоги, вважаючи, що в них просто немає на це часу.
Невпевненість у фахівцях: Невпевненість у якості та компетентності психологів може зупиняти від звернення по допомогу.
Негативний досвід в минулому: Якщо у людини був невдалий досвід з психологом або терапевтом раніше, це може посилювати недовіру до фахівців і викликати небажання пробувати знову.
Сумніви щодо конфіденційності: Деякі люди переживають, що їхні особисті дані або історії можуть бути розкриті, що підриває їхню віру у конфіденційність психотерапевтичної допомоги.
Проблеми з довірою: Деякі люди мають труднощі з довірою до інших, і це може заважати відкрито говорити про свої внутрішні переживання з психологом.
Скептицизм до ефективності терапії: Деякі люди сумніваються в тому, що терапія дійсно допоможе. Вони можуть вважати, що розмова з психологом не принесе відчутних результатів.
Перевантаженість інформацією: В сучасному світі доступно багато інформації про психологію, і це може викликати відчуття перевантаженості та збентеження щодо того, як обрати правильного фахівця або метод терапії.
Навпаки - незнання про доступні варіанти терапії: не дивлячись на велику кількість інформації, іноді буває важко зрозуміти суть різних видів терапії та як вони працюють. Це може створити бар'єр, оскільки відсутність інформації може викликати тривогу.
Переконання, що терапія лише для серйозних психічних розладів: Деякі люди вважають, що психологічна допомога потрібна лише для людей з важкими психічними захворюваннями, тому не звертаються до терапевта через менш серйозні, на їхній погляд, проблеми.
Недооцінка проблеми: Людина може вважати, що її проблеми не настільки серйозні або що вони не потребують професійної допомоги, навіть якщо ознаки погіршення стають явними.
Почуття, що інші мають більші проблеми, низька самооцінка: Люди можуть порівнювати свої проблеми з проблемами інших і вважати, що їхні труднощі не настільки серйозні, щоб вимагати професійної допомоги.
Відчуття, що проблема тимчасова, відчуття «зцілення часу», невпевненість у необхідності довгострокової роботи: Люди можуть думати, що їхній стан або проблема тимчасові й пройдуть самі по собі без сторонньої допомоги. Вони відкладають звернення, сподіваючись, що ситуація поліпшиться без втручання. Деякі люди очікують швидкого вирішення своїх проблем і, розуміючи, що терапія може бути довготривалою, можуть зволікати, очікуючи швидших варіантів.
Почуття сорому або провини: Деякі люди відчувають сором за свої проблеми, і це заважає їм звернутися по допомогу. Вони можуть думати, що самі мають вирішувати свої труднощі.
Перфекціонізм, вимогливість до себе: Люди, схильні до перфекціонізму, можуть вважати, що не мають права на помилки або слабкості, тому відкладають звернення до психолога, доки не вичерпають усі інші можливості.
Труднощі з визнанням емоційних проблем: Деякі люди мають складнощі з визнанням або усвідомленням своїх емоційних станів, тому їм важко зрозуміти, що їм потрібна допомога психолога.
Емоційна втома: Люди, які перебувають у стані емоційного виснаження, можуть не мати сил звернутися за допомогою, вважаючи це ще одним додатковим завданням, яке потребує ресурсів.
Страх перед змінами, низька мотивація до змін: Психотерапія може призводити до змін у способі життя або мисленні, що може лякати людей, які звикли до своєї нинішньої ситуації, навіть якщо вона їх не влаштовує. Люди можуть відчувати, що не готові до змін або не мають достатньої мотивації для роботи над собою.
Невизначеність стосовно терапевтичних результатів: Людина може не знати, чого очікувати від терапії, і це може викликати страх перед непередбачуваними результатами чи змінами в житті.
Відсутність ясної мети: Люди іноді не розуміють, з чим конкретно хочуть працювати під час терапії. Вони можуть відкладати звернення до психолога, поки не відчують чіткої необхідності вирішити певну проблему.
Відсутність конкретного болю або страждання: Людина може зволікати, якщо не відчуває інтенсивних негативних емоцій чи болю, навіть якщо її проблеми накопичуються або проявляються у менш очевидних формах.
Самолікування: Люди можуть вважати, що можуть самостійно впоратися зі своїми проблемами або вже мають намагаються використовувати інші методи для їхнього вирішення, які, на їхню думку, ефективніші, ніж терапія.
Залежність від інших: Люди, які звикли покладатися на підтримку сім'ї або друзів, можуть вважати, що цього достатньо, і не бачать потреби звертатися до професіонала.
Заміщення вдаваним втручанням: Люди можуть дивитися ролики чи читати пости (рідко – читати книжки) та сприймати цю діяльність як таку, що допомагає, не роблячи активних кроків до змін.
Вплив соціальних мереж: Іноді в соціальних мережах пропагується думка, що самодопомога або популярні тренінги можуть замінити професійну терапію, що знижує мотивацію звертатися до фахівця.
Коли закінчив із формулюванням цих причин, зрозумів, що було б цікаво описати, чому люди все ж звертаються до психологів. Не з якими труднощами, а саме, чому вирішують, що краще продовжувати з фахівцем, а не самостійно, як є.