Бувають випадки, коли потрібно вирішити проблему, обдумати. Або коли потрібно дати волю почуттям. У такі моменти не до сну. Тоді людина перебуває у творчому пошуку або переживає свої емоції. Тут усе зрозуміло. У цьому випадку проблем немає – інколи нормально робити так, навіть за рахунок дорогоцінних годин сну. Як сказав поет: Тихо – ніч така безсонна... Сон про сонце знов не спиться...
Але буває й інакше. Лежиш, ворочаєшся, і ніяк не заснеш. І так хочеться спати. А ще більше – треба виспатися. Але проходять години, а ти не можеш спати.
І в ці моменти тебе турбують думки й тривожать почуття. Але це абсолютно непродуктивно, неприємно, виснажливо.
Ось для таких випадків вам стане у нагоді наступна техніка.
Техніка: на живіт. Отже, ви лежите і починаєте подумки спостерігати за своїм животом. Як від вдиху піднімається живіт. Від видиху він опускається. Піднімається-опускається, піднімається-опускається…
Але от ви подумки спостерігаєте за рухами живота (піднімається-опускається) й раптом ловите себе на тому, що розмірковуєте про щось. Про день, про те, що робити завтра, про стосунки з близькими, про проблему або просто фантазуєте. Без усяких докорів за це, просто відпускаєте ті думки, кажете думкам "стоп", і знову звертаєте увагу на живіт: піднімається-опускається, піднімається-опускається.
І от ви помічаєте, що якось плечі напружені або відчувається напруга біля куприка. Треба б розслабитися. Робите це, як виходить. Ух, ви вже знову думаєте про прожитий день, про поточну проблему. Стоп. Знову увага на живіт: піднімається-опускається...
О, здається, це межовий стан свідомості, приємно несе, трохи похитує, трохи хитке. Цікавий стан. А ні – пройшло. Як же воно з'являється? А тут ще ця проблема. І завтра теж треба... Стоп: піднімається-опускається, піднімається-опускається...
Що… Уже ранок?
Ви можете сперечатися з цим методом або дивуватися йому. І він усе одно працює. Щоразу ви повертаєте себе до рівномірного ритму вашого дихання, до ритмічного руху живота. І ваше власне тіло вас убаюкує. Ви допомагаєте собі тільки тим, що не заважаєте вашому тілу вас приспати. Звертаєте увагу на живіт, відмовляєтеся «додумати думку» й слухаєте, спостерігаєте своє дихання, відчуваєте свій живіт. І засинаєте.
Спробуйте. У когось виходить із першого разу (у більшості). Комусь треба спробувати декілька разів.
Коли у вас вийде так засинати, ви назавжди позбудетеся проблеми довго ворочання у ліжку. А далі – більше. Ви зможете засинати за обставин, за яких раніше ніколи б не могли заснути. Наприклад, при світлі або звуках, розмовах у сусідній кімнаті. Ви будете спати тоді, коли захочете. А якщо прокинетеся вночі, не будете переживати через це, тому що знатимете – ви знову легко заснете.